Долина Ат-Баши

Ніч видалась дуже теплою та спокійної (тихою, особливо у порівнянні з минулою, коли на греблі вітер тестував намети МСР).
Крім цього ніяке звірятко не прибігало та не турбувало групу туристів, котрі солодко спали під дзюрчання ріки. Зранку вся долина була затягнута щільним туманом. Доки готувався смачний сніданок, я збігав на протилежний пагорб, звідки було цікаво спостерігати як розходиться туман та промальовуються гори.

Виїжджаємо як завжди, рівно в 8 ранку. Звідкись намальовується киргиз на коні. Щось питає на п'яній киргизькій мові. Щось відповідаємо.
Сьогодні в нас знову попутний вітер. Швидко під'їжджаємо до каньйону ріки Ат-Баши: навкруги все зелено, ялини, кущі, квіти!
Дорога йде по лівому берегу, в одному місці високо піднімається над рікою. На іншому березі пасуться вівці та коні, а приємна грунтовочка уходить в гори. Треба буде дослідити для майбутніх подорожей....

Проїжджаємо маленьке поселення Босого, після нього дорога спускається до річки Ат-Баши і ми через міст переїжджаємо на правий берег.
Звідси відкривається краєвид на північні схили хребта Ат-Баши. З цього моменту попутний вітер підсилюється і ми летімо по гарній, рівнесенькій ґрунтовці в напрямі поселення Ак-Мюз. Біля села стає багато машин та пилюки. За селом основна дорога звернула ліворуч, до райцентру Ат-Баши. А ми їдемо праворуч, до Нарину. Через годину виїжджаємо на асфальтну дорогу яка йде з китайського кордону в Нарин. Асфальт дратує: купа машин, фури, пилюка, щось десь будується. Рятує лише те, що ми їдемо вниз (спускаємось з перевалу Чаар, 2598м).

В Нарині максимально швидко купуємо кавуни, дині, виноград та "звалюємо" у гори: намагаємось зменшити вплив цивілізації. Висота 2км, тому жарко, навіть ввечері. Їдемо строго на схід, вітер знов попутний. На ночівлю зупиняємось в 500м від дороги, в кущах біля арику.